на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Василь Бобинський

    Василь Бобинський

  • Біографія
  • Вірші
  • С. Руданський "Про поезію" Дисципліна
  • Г. Костюк " Василь Бобинський"
  • Я. Славутич "Василь Бобинський"
  • До 100 - ліття від народження В. Бобинського
  • Рекомендаційна література про В. Бобинського
  • Руданський М. Про поезію

    До мармурового кав'ярняного стола підходить вродливий, мов дівчина, юнак і несміливим, м'яким, майже дівочим голосом питається:

    — Можна?

    — Будь ласка. Він вибрав саме цей стіл, хоч при інших немає нікого. За цим збираються літератори, значить, і він має якесь відношення до мистецтва.

    — Василь Бобинський. З чемності треба прикинутись, що знаю, хто він такий. З розмови, напевно, можна буде догадатись. Звертається до кельнера:

    — Принесіть мені каву з булочкою і якусь французьку газету або журнал.

    — Де ви вивчили французьку мову?

    — Ніде. Самотужки. І не вивчив, а вивчаю.

    — Це добре, — кажу. — Галицькі інтелігенти поза Відень і носа не висували. Через те під час останньої війни ставили ставку на сіру кобилу, а не на чистокровного верхового коня.

    — На вашу думку, — відповідає Бобинський, — орієнтація на Францію допомогла б галицьким політикам виплутатись з тих тенет, в яких вони борсаються цілими десятиріччями? Через десять хвилин уже знаю, що мій сусід брав участь у першій світовій війні у відділах так званих січових стрільців і в 1920 році покинув їх, перейшовши в ряди Червоної Армії. Не міг через воєнні події закінчити своєї освіти, і тепер хоче сам доповнити її, захоплюється поезією. В кишені в нього — деякі переписані вірші Бодлера та Рембо.

    — Ви перший наш поет, який має змогу читати французьких символістів в оригіналі.

    — А Франко, Щурат?

    — Вони не захоплювались ні Бодлером, ні Рембо. Хвилина мовчанки, і можна спокійно придивитись до юнака з оксамитним голосом; ще раз виникає думка, що в нього багато жіночого, починаючи з несміливості. Якби його переодягнути в жіночу сукню, міг би дурити хлопців, а може й причаровувати їх. Моя любов до всього французького зразу визначає зміст нашої першої розмови.

    — А де ви зможете надрукувати свої переклади Бодлера і Рембо? Коли познайомитесь з Яцковим, він розмовлятиме з вами про Бодлера цілий вечір. Теж Іноді сюди заходить.

    — Знаю. Це колишній стіл "Молодої музи". Мені інколи цікаво послухати, про що говорять старші письменники. Не думайте, що я загруз в декадентах. Вони не перешкоджають мені вірити, що після Жовтневої революції вся наша література повинна допомогти народу виконати величезні соціальні завдання. Є надія, що у Львові буде виходити прогресивний журнал, щоб наблизити галицьку інтелігенцію до радянської літератури. За якийсь час Бобинський приносить два мініатюрні видання своїх поезій "Ніч кохання" і "Тайна танцю". В них вражає намагання вдосконалити форму.

    — І кохання, і танці у вас на другому плані. Захоплюєтесь парнасцями?

    — Перекладаю Леконт де Ліля і ще декого. Але знаю, що сама форма — жонглерство. Це, так би мовити, мовні та стилістичні вправи. Вони потрібні мені для суспільних тем. Різноголовий синкліт кав'ярні "Централь" гомонить щовечора до пізньої ночі. Всі здивовані, що молодий поет нітрохи не лякається наступу на себе зразу кількох противників — ворогів будь-яких подувів комунізму. Хтось іронічно питає:

    — А що ви читали про комунізм? Не більше, як і про нову поезію? А він з незворушним спокоєм продовжує почату розмову з своїм найближчим сусідом:

    — Усе, чого в поезії формально досягли на Заході, ми мусимо використати на ідеологічному фронті.

    — Як ви собі це уявляєте?

    — Передусім мусимо з цим добре ознайомитись.

    — Що значить "формально" та "ідеологічно"? — навмисне приневолюю запального дискутанта замислитись.

    — Не треба нічого сліпо наслідувати. Адже буржуазні письменники штудерно обклеюють перегнилу ідею. Але дещо цікаве є і в них...

    — Будете запозичувати.. метафори, рими, віршобудову?

    — На щастя, в нас правила будови вірша зовсім інші, рими — з більшою кількістю наголосів, а метафори — це ж не абстрактні прикраси — вони родяться під впливом дійсності. У нас нова дійсність, тим самим все може і мусить бути нове. Жоден з тих галицьких поетів, які раз у раз посилались на нові ідеї "модернізму", не знав так добре, як Бобинський, тонкощів віршування і труднощів, які виникають у взаєминах ідеї і форми. Але він журився ще більше іншим явищем:

    — Кожну ніч навідують мене сни. Вони витворюють незвичайні комбінації образів і такі асоціації, що досить було б їх, прокинувшись, записати — і поема, мабуть, теж вийшла б незвичайна.

    — Ми знаємо факти, — відповідаю, — що під впливом сонних марев письменники доходили до задумів, про які в білий день ніколи не думали, але в нашій уяві, чи вона у сні, чи без нього, не може бути нічого більше, ніж можна знайти в думках, з яких народжуються образи, асоціації... Бобинський характерним для нього рухом притиснув свої скроні двома найбільшими пальцями. Можливо, прирівнював свої сни до тих образів, що, мов тіні, залишились у свідомості. Враз почав думати вголос:

    — Кілька тижнів тому я знайшов в одній французькій газеті об'яву про нововиданий єгипетсько-халдейський сонник. Я мушу його придбати. Хоч він і дорогий, я відклав на нього гроші.

    — Я не впізнаю вас: марксист — і сонник!

    — Все треба знати і перевіряти. Матеріалізм вимагає досвіду, експерименту. Що ви називаєте асоціаціями?

    — Французький психолог Рібо аналізує це явище у своїй книжці "Нарис про творчу уяву", але вас воно цікавить практично. Поетичні образи, які виникають із самих спостережень, вражень, переживань, не завжди пронизані розумовим зусиллям, яке повинно надавати їм напрям і зміст; наче калейдоскоп, вони можуть породжувати безліч асоціацій, так само, як одне сонне марево — друге, третє і десяте... Коли вони відірвані від ідеї, тоді можуть перетворитись у задум. Навіть якщо у вас уже буде задум, треба йому підкорити як інтелектуальному началу всі плоди своєї уяви. Це вже не Рібо, а мої висновки з нього. У 1926 році, вийшовши з тюрми, В. Бобинський пригадав собі нашу розмову і приніс начерк своєї поеми "Смерть Івана Франка". Перші її строфи ще не були викінчені, але в них молодий поет порівнював боротьбу Франка зі смертю то з боротьбою плавця, що долає крутіж, бажаючи доплисти до бажаної мети, то з сонцем, яке заходить за обрій, то з робітником, який завершив складне мереживо неводу. За цими образами йшли нові — про меч і про молот, і про борця, сповненого вогню та гніву. Я не був захоплений такою надмірністю метафор.

    — Краще було б, якби ви, пишучи про Франка, залишились вірним його вимогам чіткості. Ви попадаєте в барок: не можна уявити собі однієї людини водночас і як плавця, і як сонце, і як робітника. Ваші образи про гнів і про погоду, і про те, як Франко шмагав пугою якихось рабів, однаково добре могли б придатися різним іншим поетам. Треба було взяти за зразок Франкового "Мойсея", де всі образи конкретні, незмішані з іншими.

    — Як хто бачить письменника — це суб'єктивна річ, — відповів Бобинський. — Мені треба ще багато часу, щоб я визволився від красномовності. Коли я говорю про свої задуми, мені здається, що вони ясні, а як тільки піддаюсь настроєві, відчуваю, що підпадаю під вплив романтиків і символістів. Як це поєднати з новими революційними ідеями — ще не знаю.

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського