багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати,
завітавши на сторінку
Творчість наших читачів
Світлана Мельничук
Народилась 22 травня 1973 року в с. Самоволя Іваничівського району на Волині. Після закінчення Павляівської середньої школи, працювала санітаркою на ФАПІ.
Є членом СС “Селекціонер!.
В 1990-92 рр. Друкувалась в в “Голосі з-над Бугу”.
З 1992 р. постійно проживає в с. Перетоки.
Одружена , виховує доньку й сина.
Холодним вогнем палають дерева:
Холодним вогнем палають дерева:
Сни їм сняться засніжено-білі.
І не згасить вітер-недрема
Вогнище білої заметілі.
Голі, чорні, байдужі,
В вікнах хат заглядають.
Не лякаються дужі –
Від зими не втікають.
Сонце лезом проблисне
У верхівках зненацька,
А їм здається, що в листя!
… І від тих міражів
на душі потепліє;
Знає той, хто прожив,
Що зима не гріє.
ШУКАЮ СВІЙ ШЛЯХ
Налітавшись в небесах,
Надивившись на зорі,
На землі шікаю шлях
Й істину. Не у вині, а в горі.
Не вірю в те, чого нема.
А, може, мало я стараюсь,
Бо тільки там, де вірять у дива –
Там вони й бувають.
Де тепер ви, пахощі весни
І короткі голосисті ночі,
Вітер заколихував квітки.
Цілував їм соромливо очі.
Ніч згасала, як коротка мить,
Залишала нас в обіймах ранку.
О, якби могла я час цей зупинить,
Він того був справді вартий!
А не змогла, бо сталось так
Що істина знайшлася в горі.
Вже не літаю в небесах,
Хоча дивлюсь на зорі.