на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Творчість наших читачів

    Демендєєва Тетяна Юріївна

    Народилася в 1979 році в м. Червонограді. У 1996 році закінчила Червоноградську ЗОСШ № 11.
    В 11 років почала писати вірші. Тематика віршів – „інтимна лірика”. Пише музику на свої тексти.
    Має бухгалтерську та бібліотечну освіту. З 2000 року працює в Сокальській районній бібліотеці для дітей.

    ***

    Як я люблю оці дощі сумні,
    І байдуже весняні, чи осінні.
    Сердитий вітру гул десь у трубі,
    Природи сум і крапель плюскотіння.
    По підвіконню краплі б”ють у такт,
    В калюжах сіре небо і будинки.
    Ти подивись лишень на цю красу,
    Послухай спів дощу хоча б хвилинку.
    І вмить почуєш в музиці дощу,
    Природи сум і серця мого плач,
    І ще люблю і все тобі рощу,
    Та й ти мені любов мою пробач.
    25.02.97.

    ***

    Ні, я не прошу ніжних поцілунків,
    Ані гарячих пестощів твоїх,
    Бо стільки було тих гіркущих трунків,
    І стільки сліз вже вилилось моїх.

    Ти дай мені лише тепло обіймів,
    Від ніжних слів, щоб закрутилась голова
    І ми полинем в вись, бо там ми вільні,
    Там поєднає нас любов жива.

    * * *

    Відпусти мене, мій милий, я благаю.
    В мою печаль, у тугу, в самоту,
    В мій світ, у мрії, до мойого раю,
    Бо тільки там спокійно я живу.

    Бо тільки там здійсниться нездійснене,
    Там є моя намріяна любов,
    Там моє серце б”ється, як шалене,
    Я на вершині щастя знов і знов.

    Там жовта осінь ніжно обіймає,
    І срібні зими не такі вже й злі,
    Впусти мене, якщо мене кохаєш,
    Так буде легше жити на землі.

    20.02.01.

    ***

    Такі короткі були щастя миті,
    І зі страждань суцільних все життя,
    О так іду, бреду по цьому світі,
    В надії, Що знайду правдиві почуття.

    І що засвітить сонце ясним світлом,
    Щоб морок ночі лагідно покрив,
    Щоб не сама ходила я цим світом,
    Щоб хтось мене безтямно полюбив.

    Не хочу я в дарунок, зірки з неба,
    А тільки ніжності, обіймів і тепла,
    Ні золота, ніж срібла теж не треба,
    А тільки, щоб бажаною була.
    10.08.02. (Ломянки. Польща)


    ***

    Нарешті ти покинув мої мрії,
    І канув в лету мій щасливий сон.
    Нарешті зникли смуток і надії,
    І спомини про ніжних рук полон.

    Я буду знов спокійна й одинока,
    Забувши все по течії пливти.
    На серці рана лишиться глибока,
    І біль за тим чого вже не знайти.
    30.09.02.


    ***

    Не треба слів. Хай буде тишина.
    Хай зникне все. І хай все почорніє.
    У серці сум. Спустошеність. Війна.
    І ледве промінь сонця там жевріє.

    Не треба снів. Хай буде пустота.
    Бездонна чорнота. Моя відсутність.
    Душа в сльозах. Зі мною самота
    І як ніколи чую я її присутність.

    Не треба днів. Хай буде тільки ніч.
    Без зір. Без місяця і без самого неба.
    Змахну крильми. Торкнуся твоїх віч...
    Без дотику. Без подиху. Без тебе.
    06.11.02.

    ***

    Страждання – не моя стихія.
    Любов – нездоланний кордон.
    Щаслива мить – слабка надія.
    Життя – незрозумілий сон.

    Цвіла любов – мороз знівечив,
    А щастя – снігом замело.
    Страждання обіймало плечі,
    А я прогнала і його.

    Живу, не мрію, а живу.
    За хвіст тримаючи надію.
    Любов і щастя не зову.
    Холодним снігом їх завію.
    14.01.03.


    Гімн життю.

    Тільки б жити, жити, жити,
    Радісно чи слізно все одно,
    Мучитись, любити і творити,
    Зашивать життєве полотно.

    Й до останку залпом пити,
    Шум дерев, повітря і тепло,
    Тільки б жити, жити, жити,
    Як би тяжко серцю не було.
    21.02.03.


    ***

    Бешкетник вітер зачепив волосся,
    А я подумала, що це можливо ти,
    Та ні, не ти, щось знову наплелося,
    Тобі ж мене ніколи не знайти.

    Бо я втекла від тебе на край світу,
    Та от біда, від себе не втечу.
    Знов відчуваю ніжний дотик вітру...
    Й твоє ім”я тихенько шепочу.
    20.05.03.

    ***

    Я зустрічей з тобою не шукаю,
    Бо й так душа, від спогадів болить.
    І я невидима, я привид, я зникаю,
    Я у грозу той грім, що не гримить.

    Я білий сніг, що щоб від тепла розтанув,
    Я срібний дощ той що із крапель – сліз.
    Мене нема, я в невідомість кану,
    Стрілою смутку пройнята на скрізь.
    11.06.03. ( Сокаль )

    Слово про любов

    Тепер я знаю, що таке любов!
    Безцільне блудження самотньо світом
    Це холод рук і фальш цілунків знов.
    Це оберемок слів, що кинуті за вітром.

    Це збайдужілість пристрасних очей,
    І згірклі полинові мої мрії.
    Це тихий сум недоспаних ночей,
    І холод нових ранків без надії.

    Це я без тебе – спорожнілий сад,
    В який ніколи не повернуть весни.
    Це я без тебе – днів безбарвних ряд,
    Це Фенікс, що ніколи не воскресне.
    29.07.03 ( Сокаль )

    Безсоння.


    І знову чорний ліс безсоння
    Переді мною став собі й стоїть
    Тепер вже й сів собі на підвіконня,
    І злізно посміхається й кричить.

    Кричить про те, що думати про тебе,
    Не перестану зараз і повік.
    Що я без тебе, як зірок, небо,
    Як спорожнілі береги без рік.

    А я безсило руки піднімаю,
    Щоби його прогнати назавжди.
    Вже сил нема ... вже ранок ... засинаю...
    О сонце! Не вставай ще, підожди.
    9.08.03 ( Сокаль )

     

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського