на головну

центральна районна бібліотека

  • Нові надходження
  • Віртуальні виставки
  • Бібліотекарю
  • Акція "Книга - в подарунок бібліотеці"
  • Видатні постаті Сокальщини
  • Василь Бобинський

    бібліотека для дітей

    інтернет центр

    Пункт доступу громадян до інформації;

    творчість наших читачів

    корисні лінки

    наш край

    контакти

    архіви

    книга гостей


    багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати, завітавши на сторінку

    www.sokal.lviv.ua Сокаль  і  Сокальщина

     

     

    Google

     

    RAM counter



    Творчість наших читачів

    Бенедишин Любов Євгенівна

    Народилася 20 березня 1964 року в місті Сокалі. Закінчила Львівський політехнічний інститут. Працює на Приватній агро-фірмі "Птахівник" бухгалтером.

    Секретар літературно-мистецького об'єднання "Колос". Друкувалась у газетах "Арбітражні вісті", "Новини Прибужжя", "Голос з-над Бугу", у колективні збірці "Сокальщина літературна"(1998р.), червоноградському альманасі "Провесень"(1999р.).

    В 1999 р. дебютувала як перекладач у збірці віршів для дітей Генадія Родічева "Мій лагідний тигр". Автор збірки поезій „Феєрія весни” (видавництво Кобзар, 2000 р.).

    ОСІННІЙ БЛЮЗ

    Багряно-жовтий листопад
    І синь небес прозоро-чиста…
    Давно вже на осінній лад
    Думок нанизане намисто.

    Те “бабине” коротке літо
    Чи справді було, чи здалося?
    Нитки заплутались у вітах,
    Упали сріблом на волосся.

    Та звідкись піснею іскристо
    У душу ллється дивний звук…
    Знайду стежину, вкриту листом,
    Піду на звук, на серця стук.-

    Каштани падають на брук!
    Їм в такт кидать пізні квіти,
    Високий стукає каблук.
    Тих ритмів блюз підхопить вітер.

    Десь там високо понад світом
    Накличе зиму чорний крук.
    Та ще для “бабиного літа”
    Сріблясту сіть плете павук…

    СПРАГА

    Не потічком уже, рікою
    Із берегів – вкраїнська мова.
    А я душі не заспокою,
    Тамую спрагу знову й знову

    І одірвати уст не в змозі
    Від джерела живого слова,
    Змішались де: повстанські сльози
    І материнська колискова,

    І Кобзареві думи вічні,
    І молитов святе причастя.
    Мені, такій земній і грішній,
    Не спити той нектар, на щастя

    Бо невгамовну спрагу слова
    Уже до смерті не втамую…
    Я п’ю солодку рідну мову –
    Я українську мову чую!

    СОБОР

    Усім знищеним храмам України
    Присвячується

    Стоїть зруйнований собор,
    Проваллями вікон чорніє.
    Правдивих докорів мінор
    У стінах тишею німіє.

    Стоїть, немов безкрилий птах.
    Мовчить знемовлена дзвіниця-
    Згубився срібний дзвін в віках.
    Минувшина собору сниться –

    Як гордо з пагорба білів,
    Стриміли в небо круглі бані
    І танув хору дивний спів
    У ароматному ладані.

    І полум’я воскових свіч
    Перед іконами тремтіло.
    Собор молився день і ніч,
    Щоб дух торжествував над тілом.

    А потім … О, святий Творець!
    Упав собор … І віра впала…
    Зрекли соборності кінець
    Нащадки грізного Вандала.

    … Стоїть зруйнований собор,
    Як наша совість, на колінах.
    Прости, Собор! Живи, Собор!
    Живи, Соборна Україно!

    Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського