• Про бібліотеку
• Історія бібліотеки
• Працівники РЦБС
• Статут бібліотеки
• Покажчик

До річниці Чорнобильської катастрофи

Радіочитання

Ти відомий сьогодні кожному –
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою
Понад прип’ятською водою
Мій чорнобиль! Зелений пагорбе!
У якому ти жив сторіччі!
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.

26 квітня 1986 року почав відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління. Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, багатими лісами славилася Чорнобильська земля, та тільки до жахливої позначки, до радіаційної межі, проораної квітневої ночі 1986-го. Від тоді ця земля стала називатися мертвою зоною. Я знаю, що такому вже не бути, та знову все наснилося мені колосся на Чорнобильському полі. Троянди на Чорнобильській землі.

Ця трагедія ввійшла в історію в усі хроніки людства як не вигойна рана на тілі України. Надто дорого заплатили й ще доплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи до атомної в епоху незвідану.

Ту мирну весняну українську ніч на берегах прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була як зараз усім здається, найтихішою. І не віщувала біди. А біди вже занесла свій меч над нашою землею. Із 25-го на 26 квітня о першій годині 23 хвилини, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської електростанції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну температуру. Уже через кілька секунд за тривогою прибули до реактора пожежники на чолі з начальником караулу, лейтенантом Володимиром Правиком його загін першим ступив на лінію вогню, а Володимиру – лише 23 роки. У молодого лейтенанта не було права на помилку.

І вони ступили у вируюче полум’я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і людей, не думаючи про своє життя.

Першим важко, ви ж були найперші
Із вогню та в полум’я ступили,
Не до подвигів і не до звершень
Ви ж собою людство заступили.
Лейтенанти - ратники вітчизни
Юні Сурмачі своєї долі,
Випали Вам – страшні і грізні –
З чорним сонцем в синьому роздоллі.
Та серця, мов промені не гасли,
Залишились іскрами на тверді
І палах котіли, ніби гасла:
Станемо життя супроти смерті.
Де Дніпро та прип’ять, та Іванків,
Там, дн пахне хлібом поле отче,
Ще не висвітлені ваші ранки,
Ще не визорені ваші ночі.
Тільки б жити – це бунтує спрага –
Та продовжить пісню радоводу ...
А лишилась вірності присяга –
Батьківщині, матері, народу.

Через деякий час на об’єкт АЕС, що горів, прибуло більше 50, а потім більше 100 бойових пожежних машин із Києва та області. 26 квітня о 12 годині дня було госпіталізовано 105 осіб, серед них 16 – з особливого складу пожежних частин.

Через два тижні після аварії офіцер Віктор Кобенко, красивий, статний, відважний помер у московській лікарні. Так і не побачив молодий татко свого первістка, якого народила його дружина Тетяна.
На рік старший від Кібенка був Володимир Правик.

Відважними героями, як відомо, не народжуються ними стають. На скромних плитах із підкарбовані імена Правика, Ващука, Ігнатовича, Кібенка, Титенка, Тиншури.

Не має мабуть, в Україні місяця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелося стати в ряди тих, хто ліквідував наслідками аварії, комусь – рятувати життя і здоров’я потерпілих, інші просто допомагали і матеріально. Величину трагедії підтверджує і той факт, що саме після Чорнобильської катастрофи Україна була оголошена зоною екологічного лиха, адже радіоактивного забруднення зазнали 12 областей або понад 5 млн. гектарів землі на якій розташовані 218 міст і сіл, в яких проживають 2 млн. 576 тисяч. Чоловік. І серед них 600 тис. дітей. На Сокальщині 336 чорнобильців в т.ч. 115 дітей, котрі постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС. 67 учасників ліквідації наслідків аварії – 54 потерпілих від цього страшного лиха. Чорнобильській трагедії – 19 років якщо можна було б поставити на цьому крапку. На наше горе Чорнобиль не має минулого. Чим далі від нас ця катастрофа тим яскравіше виявляється її трагічні наслідки. І сьогодні ми ще не можемо визначити всіх масштабів смертельного впливу радіації на здоров’я і життя теперішнього і наступного поколінь українського народу.

В Сокальській центральній районній бібліотеці ім. В.Бобинського Ви зможете знайти книги про аварію і наслідки її спогади, документальні повісті оповідання, п’єси, статті в періодичних виданнях про трагічні події на Чорнобильській АЕС.

В ту квітневу ніч не дошукувались причини аварії, не шукали винних. Цей урок трагедії вивчали пізніше. І він показав, що ми були не готові до такої катастрофи. Навіть перші дні в Україні люди не знали про неї уряд ганебно мовчав про ту біду. Рішенням п’ятидесятої сесії Генеральної Асамблеї ООН день 26-го квітня проголошено Міжнародним днем пам’яті Чорнобиля. Наш земний уклін довічна вдячність, усім тим хто ризикуючи своїм здоров’ям і життям ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильській АЕС ми повинні пам’ятати поіменно героїв, які першими вийшли на лінію вогню. Пам’ятати біль і горе людей які втрачали різних, свої домівки для яких життя розкололась в ту страшну ніч, пам’ятати, щоб ніколи цього не повторилось, адже кожний з нас хоче, щоб і трава була зеленою і вода чистою, щоб квітли квіти і сади спіли яблука і груші.

Але, щоб усе це справдилося чистими мусять бути душа є помисли і діяння наші. Так давайте цього і як Христос Воскрес, буде і ми поволі Воскресати, як нація, як народ.

Господи прошу тебе
Дай же розум земному народу,
Хай не нищать, не гублять природу.
Хай зростає і з рослин
Щоб земля не бувала сумною
Хай зі світу додому весною
Повертають до нас журавлі.