Поклін жінкам-героїням

(Про зв'язкову УПА Чоп Г.О. "Марусю" з с. Волиця)

Король М.

Сокальщина, 1997, 15 грудня

Перед лицем отих, що впали,
що перебули кримінали,
Ламали тюрем всіх стовпи,-
О пам'яте моя, не спи!

Ми, всі чесні національно свідомі українки, віддаємо гідний поклін учасникам визвольних змагань – жінкам і дівчатам Сокальщини, які у 1941-1954 роках боролися в лавах УПА. До таких мужніх дівчат належить зв'язкова УПА з с. Волиці Ганна Онуфріївна Чоп, 50-річчя загибелі якої минули цього року. Ганна Чоп “Маруся” не зламалася після загибелі батька, матері, брата Михайла, який у 1945 році згорів разом з повстанцями В. Кашпруком, Ф. Шмиркою, В. Середою, К. Скіпом у підпаленій більшовиками хаті, та втрати другого брата Василя, заколотого металевими піками на горищі хати у с. Волиця під час облави. Вона дала клятву відплатити більшовицьким катам за муки і смерть своєї родини. Два роки , після смерті рідних, “Марійка” боролася в боївці УПА з підступним ворогом.

Але у 1947 р. в Бендюзькому лісі попала в пастку, розставлену емведе, і була тяжко поранена. Прив'язали її поранену кати до стремен коня і волокли по лісі, калічачи ніжне, молоде дівоче тіло об стовбури дерев. А потім посадили її, вже мертву, під деревом і з насолодою стріляли в неї. Таких страхітливих знущань банд емведе над нашими жінками і дівчатами не знає історія.

Посвята боротьбі, мужність і жертовність наших жінок-героїнь мають освітлювати мету нашого життя.

Тож зберімо всі сили на допомогу Батьківщині, для її матеріальної відбудови і духовного відродження .

Тож запитаймо себе: ”Чи сповнюємо наші національні обов'язки згідно заповітів великих попередниць, які заплатили за нашу волю власним життям?”