Мар'яна Василишин

Мій рідний край, моє село!
Моя маленька Батьківщина.
В тобі і спокій, і тепло.
У Всесвіті – одна єдина!

Край мальовничий, чарівний...
Немає більш такого краю,
Хто побував в моїм селі –
Пригубив смак самого раю.

Ліси і річка, і поля,
Цілющі чарівні джерела
І соловейки у садах...
Усе це – душі поема.

***

Живемо ми в Україні,
В стародавній тій країні,
Що стоїть багато літ,
Про яку весь знає світ.

Швидко так пливуть століття,
Та я вірю в довголіття
Рідної своєї неньки, є
Майбуття її світленьке.

Вірю в те, що не здолати,
Не зігнуть не розтоптати
Наш могутній мужній дух,
Не спинить любові рух,

Адже ми – народ могутній,
Мужній, добрий, самобутній.
Що не зможе запродати
Те, що дарувала мати.

А дала нам ненька слово,
Незабутню рідну мову,
Правди зерно прищепила,
Ось чому вона нам мила,

Труд навчила полюбити,
Україні він служити,
Бути на землі людьми –
Не забудем цього ми!

Вистояла Україна
і війну, і час руїни,
Вистоять й тепер вона –
Складний час завжди мина.

Що чекає нас – не знаю,
Та надії не втрачаю,
Вірю я у тебе, ненько, -
Розцвітеш, моє серденько!

***

У віночку – кетяги калини,
А пшеничні коси на землі...
Їй – вечірня пісня солов’їна,
Їй – ключі весняних журавлів,

Їй – садів весняне буйно квіття,
І хлібів схвильовані моря,
Над Дніпром могутнім і привітним
Молода заквітчана зоря!

***

Моя Україно! Величне слово. Воно сонцем входить в мою душу, дзвенить гордістю в моєму серці. Моя велична Україно! Ти серед тисячі доріг – для мене будеш найкраща в світі. Голубе небо, подих вітру, сонце, пташиний спів. Цей спів – мелодія, яка проникає до самої душі, до серця. Цей спів, наче нагадує, щоб ми не цурались своєї найкращої неньки-України, а любили її усім своїм серцем.
А зараз вона, моя ненька, ще тільки спинається на ноги, бо їй лише 15 літ...

• Василишин Мар'яна
• Кічун Наталя
• Лоза Наталя
• Сидор Іра
• Смірнова Оля
• Сумбаєв Ігор