| Моє місто
На Галицькій землі,
Де шумно плине сивий Буг,
А поза Бугом Сокіл - місто
Лягло собі на пишний луг.
На лузі тім і парки, й сквери,
І гомін вулиць долина.
Тут площа є. На площі церква
Святих Апостолів Петра й Павла.
Сокаль – це рідне моє місто.
Це Батьківщини рідний край.
Люблю тебе моя колиско.
Твоє ім`я звучить немов кришталь.
***
Батьківщина
Є у кожної дитини
Край рідненький – Батьківщина,
Кожнім серцю дорога,
Бо вона для всіх одна.
Це – хатина, де родився,
Це і школа, в якій вчився.
Це – садочок біля хати,
Що садили: я і тато.
Це – матуся моя мила,
Звичаї, яких навчила,
Стежечка, якою йду
Ніде кращу не знайду.
Рідний край – моя Вкраїна,
Наймиліша Батьківщина.
Місце, де родивсь – святе,
Пам`ятаю я про те.
***
Квіткова палітра
Щедро виграючи
золотими барвами
Осінь рідним краєм
йде з чарівними фарбами.
Багрянцем розмалювала
пишні чорнобривці,
Аромату запашного
влила кожній квітці
Жаром обсипає
гіллясту калину,
Ніжно пензлем зачепила
милу георгіну.
Кучерявим айстрам
розчесала коси,
Веселкові барви
вилила на флокси
Підбирає кожній квітці
свій барвистий тон.
Твої фарби, осене,
наче дивний сон.
***
Айстри
Розквітли айстри у саду
Барвистими патлатими квітками.
Немов красуні на балу
Чванливо затремтіли пелюстками.
Бузкові, білі, червонаві, голубі
Пустотливо хиталися на стеблах
Від вітру нахилялись до землі
Немов просили :"Рвати нас не треба".
Сором`язливо із-під довгих своїх вій
Несміливо листочками махали:
"
Розкішні квіти-коси пожалій", -
Жовтогарячими серденьками прохали…
Розквітли айстри у саду
Небачено красивими квітками!
Сюди я знову вкотре йду
Помилуватись цими Божими дарами.
***
Дощик
Ще недавно гріло сонце,
По небі гуляло,
Пестило усіх та гріло
З дітьми забавлялось.
Враз насупились хмаринки
Й сонечко закрили.
Небо стало синьо-темне,
Вперто задощило.
Затяжний, рясний, неспішний
Шумно дощик падав.
Засміялось поле дзвінко -
Було йому раде.
Бажаний та живодайний,
Добрий та родючий.
В кожну хату принесе
Булочки пахучі.
***
Український вінок
Плела сестра вінок у полі,
Вплітала барви веселкові.
Барвінок, що є символом життя,
Безсмертник, що дарує майбуття.
Про мак червоний теж не забуває,
Як деревій – символ нескореності має.
Ромашка - сонечко – здоров`я принесе, -
Воно в людини найцінніше понад все.
Любисток і волошку приплітала,
Щоб злагода в родині панувала.
Кульбабку ніжну у віночок вклала,
Із кетягом калини приєднала.
Переплела із вусиками хмелю,
З ним принесла добробуту в оселю.
Цвіт вишні-яблуні вплела – на згадку буде,
Щоб добрим словом називали її люди.
Вінок вкраїнський – справжнє диво.
Він оберіг, і як виблискує грайливо!
У ньому – Батьківщина, рідний серцю край,
І вкраїнський наш звичай.
| 
