| ЛЮБЛЮ БАТЬКІВЩИНУ
Батьківщина наша рідна,
Така прекрасна і чарівна,
Для неї зроблю я усе –
Віддам усе, що в мене є.
Люблю її пташок маленьких,
Таких гарненьких, чепурненьких.
Люблю дерева, трави, квіти,
І все, що можна тут зустріти.
Люблю я край наш загадковий,
Такий красивий, малюнковий.
Його я буду захищати.
І завжди чесно шанувати.
Тому любіть ви Україну,
Як маму милу, свою рідну.
І ще, шануйте, захищайте.
Її ніколи не цурайтесь.
Тому, що це є край наш рідний.
На казку, завжди він подібний.
У ньому, немов в сні усе,
Таке красиве й чарівне.
***
УКРАЇНСЬКА НАША МОВА
Мова! Українська мова,
Яке чарівне є це слово.
Мелодійна і красива,
Солов'їна і мрійлива.
Всі дерева і тварини,
Й невеличкий кущ калини,
Також мову свою мають –
Разом нею розмовляють.
Дар великий в серці маєм:
Мовою ми співчуваєм.
Можем когось пожаліти,
Можем нею звеселити.
Є французька і англійська.
Є ще також українська.
Українська - малюнкова,
Прекрасна, звучна, загадкова.
Тож любіте мову рідну,
Мов діамант - таку чарівну,
її шануйте, поважайте
Та ніколи не цурайтесь.
***
КВІТИ УКРАЇНИ
Квіточок багато в світі є,
Кожна має щось своє:
Є високі і малі,
Є тендітні і стрункі.
Троянда - квіточка чарівна.
Стоїть собі, мов та князівна.
Колючки гострі вона має,
Та різнобарв'ям всіх вітає.
Матіола - теж красива.
Росте, як дівчина вродлива.
І чорнобривці - юнаки
Звеселяють квітники.
Кожна квітка є чудова,
Прекрасна, гарна і святкова –
Милує око вона завжди,
Тож не загубіть її краси.
***
МРІЇ ПРО МАЙБУТНЄ
Тихим вечором я сяду у саду,
Щоб помріяти про завтрашню весну,
Буду тихо думати про те,
Що готує день прийдешній для мене.
Позабуду про печалі всі свої,
Добрі, веселі, злі і сумні.
Тихо мріючи, у казку попаду,
В сон чудесний зараз полечу.
Сниться мені рідний край –
Усе чарівне, все - розмай.
Люди веселі, дружні такі.
І добродушні серця золоті.
Вітер повіяв - і сон мій забрав.
Проте недалеко соловей заспівав.
Радістю душу мою звеселив.
В мрії повірити співом звелів.
Хай збудуться мрії про майбуття,
Віра в щасливе наше життя.
Щоб наші родини на Україні
Радісно жили в моїй Батьківщині.
ЧАРІВНА ВЕСНА
Лелеки прилетіли,
Весну на крилах принесли,
Пташки вже заспівали,
І тепле сонце засіяло.
Весна чарівна завітала
У наш красивий рідний край,
І білим цвітом засіяла
Країна наша, немов рай.
Зазеленіли луки і ліси,
І всюди квіти розцвіли.
Струмочки задзюрчали,
І соловейки заспівали.
Я люблю нашу Україну,
Прекрасну, гарну, чарівну,
її природу розмаїту,
Квітучу радісну весну.
ХВАЛЬКУВАТИЙ ЗАЄЦЬ
Жив собі в великім лісі
На зеленому узліссі
Такий заєць хвалькуватий,
Гордий ще й зазнайкуватий.
Якось ранньою весною
На галяві під сосною
Заєць виліз на пеньок
І почав свою промову: -
Не боюся я нікого, і
Навіть вовка того злого.
Не страшний мені і лис,
Хай побив би його біс!
Недалеко від галявини
Сіроманець був в гущавині.
І почув він ті слова
Того зайця-зухвальця.
Вовк як вискочив з кущів
На усіх отих зайців,
Хвалько перший дременув,
Що землі під собою не чув.
Біг він десь отак з годину,
І без жодного зупину.
Світ за очі він подався,
До лісу більше не вертався.
Хто знає, де він зараз є?..
Та хочу вам сказать своє:
- Ви на зайця не дивіться,
Та ніколи не хваліться.
|
|
