Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

"На Благовіщення і птиця гніздо не в'є",
" Який день на Благовіщення, такий на Великдень".
„Якщо на Благовіщення півень на порозі нап’ється, то на Юрія (6 травня) віл напасеться”

Походження свята

В основі свята – повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.

Коли Марії було 12 років, Бог сповістив, що вона народить Сина Божого. А після того, як Марію заручили з 82-річним Йосифом, з’явився до неї архангел Гавриїл і сказав: „Радуйся, благодатна, Господь з тобою” (Луки, І, 28); "Зачнеш у лоні і породиш сина і назвеш його Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься, і дасть йому Господь Бог престіл Давида, батька його, і царюватиме над домом Якова повіки та й царству його не буде кінця." Марія ж сказала: "Як же це станеться, коли я мужа не знаю". Відповів архангел: "Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе, — тим-то й Святе, що народиться, назветься — Син Божий. У Бога нема неможливого." І сказала Марія: "Я раба Господня, нехай буде мені по твойому слові" (Луки, І, 31-38).

В Назареті, на тому місці, де Архангел Гавриїл благовістив Діву Марію, побудований храм в пам’ять Благовіщення Богородиці.

Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крім того, Святі Отці Церкви пояснюють дату Благовіщення ще й тим, що Бог сотворив чоловіка в день 25 березня. Крайні строки, з якими збігається Благовіщення, – четвер 3-го тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за Юліанським календарем). Відповідно до значення цього дня церковне святкування Благовіщення не відміняється, навіть якщо свято припадає на Великдень; піст заради нього послаблюється. У залежності від часу, свято може тривати 3 дні або 1 день.

Коротка історія свята

Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних.

На святкування празника 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев'ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату празника Благовіщення — 25 березня.

Службу на цей празник уклали святий Йоан Дамаскин, святий Косма Маюмський, Теофан, єпископ Нікейський і монах Йоан. Наступного дня після празника Східна Церква святкує Собор святого архангела Гавриїла. Це давній звичай Східної Церкви, щоб наступного дня після великого празника віддавати шану тим особам, які брали визначну участь в події празника.

Благовіщення в Русі-Україні було другим Богородичним празником після Успення, у честь якого в Києві збудована церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на Золотих воротах у Києві спорудив храм у честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. "В 1037 році, — сказано в найдавнішому літописі, — заснував Ярослав великий город Київ, що має золоті ворота. Вибудував і церкву святої Софії, Премудрости Божої, митрополичу, а далі кам'яну церкву Благовіщення Святої Богородиці на Золотих воротах. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщення на Воротах, щоб завжди була радість тому городові Благовіщенням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла". У храмі Благовіщення князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері ввесь український народ.

Богослуження празника Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: "Радуйся!" Головні мотиви тієї святої і неземної радости — це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для неї, як Богоматері, має слова найвищої похвали і подиву: "Задум споконвічний відкриваючи, Гавриїл став перед тобою, Діво, і вітаючи тебе, сповістив: Радуйся, земле незасіяна! Радуйся, неопалима купино! Радуйся, глибино незглиблима...".

Благовіщення в українців

В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву „третьої зустрічі весни” (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж "турбувати" землю вважалося великим гріхом.

До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та починали вити гнізда. Існувало повір'я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни.

У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Господар випускає на волю, на сонце також всіх тварин, навіть пса і кота виганяє на подвір’я – “щоб чули весну і самі про себе дбали”.

Пасічники цього дня виставляють на двір вулики.

У церкві цього дня святять проскури. Потім пасічник проскуру кришить та висипає її у мед, “щоб бджоли роїлися”, а сівач змішує з землею та сіє по чотирьох кутах ниви – “щоб дощова хмара ниви не минала”; проскуру заривають у землю, “щоб град посіву не побив”.

Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами.

Вважалося, що, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього літа вона вийде заміж. Пролісок, що знайдуть на Благовіщення, віщує щастя. Якщо вмитися водою, в яку покладеш цей пролісок – будеш вродливою.

Існує повір'я: яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.

Благовіщенський святковий стіл

Напої:

Варенуха (алкогольний напій)
Ковток сонця (алкогольний напій)
Узвар з сухофруктів (безалкогольний)
Страви:

Пиріг з капустою
Вареники з грибами, картоплею та шкварками
Вареники з сиром
Деруни зі сметаною
Бринза
Салат Гайдамацький (буряк, чорнослив, горіхи, часник, перець)
Салат Благовіщенський (яблука червоні, морква, зелена цибуля, капуста, кріп, олія)
Салат з земляної груші та квашеною капустою
Квашені кавуни
Квашені яблука
Сушка узварна (вишня, чорнослив, груша, райські яблука настояні на горілці зі спеціями

Матеріал використано із http://www.ugcc.org.ua, http://uk.wikipedia.org/, http://www.artvertep.dp.ua

Більше про Свято можна дізнатися із

http://www.promin-lubovi.narod.ru/public/16/pub16st1.htm - Празник Благовіщення Пресвятої Богородиці
http://www.orthodox.org.ua/page-677.html - Історія вшанування Пресвятої Діви Марії починається з моменту явлення до Неї посланого від Бога в місто Назарет Архангела Гавриїла, який, ввійшовши в Її будинок, звернувся до Неї з вітанням, яке висловлює шанобливу повагу: "Радуйся, Благодатна" (Лк. 1, 28).
http://www.ukrlc.org/stjag/St04/st04_12.htm - Благовіщення Богородиці – Благовіщення нам
http://pravoslavye.org.ua/index.php?r_type=predstoyatel&action=fullinfo&id=3300 - Проповідь Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України ВОЛОДИМИРА. Благовіщення Пресвятої Богородиці
http://www.artvertep.dp.ua/celebrates/37.html - 7 квiтня Благовіщення. Благовіщенський святковий стіл

Сокальська центральна районна бібліотека ім. В.Бобинського