• Про бібліотеку
• Історія бібліотеки
• Працівники РЦБС
• Статут бібліотеки
• Покажчик

Година народознавства „Народний календар"

Народний календар - це той комплекс уявлень, вірувань та правил поведінки, який і дотепер містить у собі багато цікавого і слушного.
Народний слов'янський календар був зафіксований етнографами наприкінці XIX ст., являв собою переплетіння народної язичницької традиції з елементами церковного християнського календаря. Результатом тривалої еволюції стали два паралельних способи лічби днів від понеділка до неділі та від неділі до суботи. Походження слов'янських назв днів тижня трактуються як номери днів, які настають після неділі.
• Понеділок - понеділок
• Вівторок - другий день (вівторок)
• Середа - середній в ряді по-недільних днів
• Четвер - четвертий
• П'ятниця - п'ятий
Одна з яскравих особливостей народного календаря - уявлення про добрі та злі для людей дні.
Внаслідок різноманітності критеріїв їх оцінки (жіночий або чоловічий, перший або останній, пісний або скоромний, збіг певних з них із церковними святами - Різдвом, Стрітенням, Благовіщенням, природними або життєвими подіями) той самий день за однією ознакою оцінювався як позитивний, ад іншою - як несприятливий.

Дні тижня Понеділок

У слов'янському народному календарі значно вплинуло те, що він посідав перше місце в ряді буденних днів і відповідно підпадав під магію "першого": "Як почнеш цього дня роботу - цілий тиждень буде тяжко "Не слід цього дня нічого давати з хати - цілий тиждень матимеш збиток.
На Україні повсюдно пам'ятали, що понеділок - важкий день і тому будь-які роботи розпочинати не слід, бо будуть невдачі. Зокрема вказувалось:
• "не копати глини, бо завадить";
• "не мазати хати";
• "не садити квочки, бо вилупляться півники";
• "не колоти свиней - сало буде слизьким"

Вівторок

Разом з понеділком та четвергом вівторок відносили до чоловічого, "мужського”, дня. Але на відміну від перших двох, у народному календарі за ним досить стійко закріпилась ознака легкого, удачливого, веселого та щасливого. Тому будь-яку роботу радили розпочинати саме у вівторок. Найкращим він вважався, зокрема, для сівби, жнив, возовиці, молотьби, зоління полотна.
Вівторок також називали днем, коли "світ заснувався" і тому добрим для оранки. "Усе поле заснується хлібом"(Черкащина). На Закарпатті з цим віруванням пов'язувалась заборона снувати основу, її порушення могло накликати біду на сім'ю ткалі. У нас на Полтавщині цього дня все ж побоювались саджати квочку, бо не всі курчата вилупляться. У західних слов'ян вівторок був відомий як несприятливий день, що "належить чортові” Заборонялось прясти, ткати, шити, тяжко працювати, особливо вагітним жінкам. Вірили, що діти, народжені у вівторок, геніальні.

Середа

У народному календарі українців ставлення до середи неоднозначне. Як і в п'ятницю, тоді дотримувались посту (хто поститься, тому середа поможе йти у царство небесне), а постові дні часто називали найлегшими. До того ж вірили, що середа особливий день, в який Бог створив сонце, місяць та зорі, і тому сонце бодай на 5 хвилин та з'явиться, але саме в середу фіксувався і значний комплекс заборон. Не можна було мити голову та розчісувати коси, бо "в середи 40 дочок і кожна висмикне пасмо, "в середи 77 сестер, то треба дати кожній по волосині”.
Не дозволялось також::
• снувати нитки - "у середи багато дочок і багато йде пряжі на основу";
• різати полотно на сорочки та шити;
• убиратися в нову сорочку (чоловік помре).

Четвер

У народному календарі четвер називали чоловічим буднем і «цілком вважали сприятливим та легким для усіляких людських справ. На Волині існувало повір'я, що саме цього дня Бог сотворив планети, а тому добре сіяти городину, огірки, капусту, бо для них потрібні сонячні дні. Певну роль відігравала співзвучність слів "Четвер—верх—усе буду рости уверх" (Полісся).
На Полтавщині вважали, що квочку треба садити саме у четвер - не буде бовтунів, особливо, якщо той, хто садить, сам народився у четвер. У повір'ях, пов'язаних із цим днем тижня, стійко проявлявся звуковий символізм, а саме співзвучність четвер - черви. Так, на Закарпатті його вважали несприятливим для садіння овочів, заготівлі сала, масла, бо черви будуть їсти.

П'ятниця черви будуть їсти.

Народні вірування, пов'язані з п'ятницею, значною мірою формувалися під впливом православної церкви - до великої п'ятниці страсного тижня відносився спомин про страждання та смерть Ісуса Христа. Крім того були широко відомими й перекази про 12 п'ятниць, в які треба особливо суворо постувати. В багатьох селах України серед „старих жон" існував звичай "тримати п'ятницю" або "зарікатися" тобто не виконувати домашньої, насамперед ткацької роботи. Християнська легенда накладалася на давніші повір'я, пов'язані з культом язичницького жіночого божества. Тому обмеження цього дня стосувалися переважно ткацтва, і перш за все прядіння, не випадкові. Була й персоніфікація в образі Параскеви П'ятниці - вірили, що вночі вона може з'являтися до жінок, які пряли цього дня, кидати їм у вікно веретена і, погрожуючи, наказувати їм не прясти. Відома також заборона виткати хліб. Але в цілому цей день мав позитивне значення - вважався чистим, легким на почин.

Субота

Народний календар характеризує цей день неоднозначне. Адже він передусім останній буденний день, переддень неділі (субота - не робота -помий, помаж та й спати ляж), до того ж ще й "жіночий'.Тому в одних селах суботу вважали веселою і робочою, легким днем ("хто народився в суботу - цілий вік буде щасливий "), в який гарно розпочинати роботу.
В інших - тяжким, коли зачинати нову справу небезпечно, бо довго робитиметься. І по можливості намагалися не кидати незакінченої роботи ("будеш 10 субот закінчувати"). На Поліссі, а також в Закарпатті суботи шанували як поминальні дні, в які спеціально могли випікати три хлібини. На Полтавщині вважалося, що "не можна на неділю заводити багато хліба, бо станеться нещастя? Інколи суботу називали "вдовиним днем" і тому уникали справляти весілля. Він визначався несприятливим для снування, бо "світ снувався, мазання хати, прання білизни. Не дозволялось обрізати нігті -” натрапиш на нечисту силу у неділю? Цього дня добре умитись - "будеш усім людям гарний?

Неділя

За народним календарем - неділя - останній день тижня, на який було перенесено канони церковного християнського календаря щодо святості суботи. "Хто опоганить її, той конче буде забитим, бо кожен, хто робить у неділю роботу, то буде стята душа з-посеред народів її. Тому в неділю діяла абсолютна заборона на будь-які господарські роботи, а найпоширеніше її мотивування - "гріх". Серед можливих наслідків порушення заборони називали каліцтво, хвороби, нещастя в сім'ї.
Але подекуди виконання певних видів робіт вважалося не тільки допустимим, але й ритуально необхідним. Це стосувалося першого вигону худоби в поле, початку оранки, будівництва тощо. Крім того, саме в неділю мав місце звичай колективної сусідської взаємодопомоги — толоки, під час якої могли виконуватися практично всі види робіт. На таких "недільних" толоках влаштовувалися різні забави, танці.