• Про бібліотеку
• Історія бібліотеки
• Працівники РЦБС
• Статут бібліотеки
• Покажчик

"Йдуть зелені свята"

Декорації. На сцені тин, дерево — береза, зелена трава, лава, накритий стіл.
(Виходять дівчата в українських костюмах, виконують пісню).
Попід мостом риба з хвостам
Плавають качата 2 р.
Що у нашому селі
Хороші дівчата 2 р.
Не так тії великії,
Як ті молодії 2 р.
Бодай вони всі діждали
Святої неділі 2 р.

Діалог між дівчатами.
— А що то за неділя?
— Хіба ти не знаєш? Зелена неділя!
— Еге ж, зеленню пахучою підлогу вкрили, особливо пахучою м'ятою.
— Любистком.
— Шовковою травою.
— І за образ не забули покласти!
— Ми уквітчали оселі клечанням, а в ньому, як відомо, мають знайти собі затишок душі померлих предків.
— А знадвору уквітчали липою та кленом.
— Навіть на воротах поставили!
— Дівчата, зав'ємо віночок?
Всі. Зав'ємо!
Хоровод «Ой зав'ю вінок!»
Ой зав 'ю вінки на всі святки,
На всі святки, на празники.
Ой рано, та ранесенько,
Щоб сонце глянуло веселесенько.
З бору сосна колихалася,
Донька батька дожидалася.
Ой прибудь, прибудь ти, мій батечку,
Мій голубчику, хоч на літечко.
Ой зав'ю вінки на всі святки,
На всі святки на празники.
Ой леле, мамо, та ранесенько,
Щоб сонце глянуло веселесенько.

Після пісні дівчата сідають на лаві і плетуть вінки і ведуть розмову.
— Віночок плетуть з васильку, конвалії, рути та м'яти, Кануперу та чебрецю
— І все це потрібно зібрати!
— З любистку, щоб любою буть, На спогад плетуть з незабудок.
— Татарське зілля — на путь Шанують полин навіть люди...
— А для чого у вінках потрібне оте гірке зілля?
— Для того і потрібне те гірке зілля, щоб доля не була гіркою. То єдиний порятунок від русалок.
(Виходять хлопці в українських костюмах, дівчата підходять на середину сцени).
Хлопці. ВІНКИ вже сплетені. То може покумаєтесь?
ВИХОДЯТЬ ДВОЄ дівчат і через вінок, ЯКИЙ тримає хлопець говорить:
1-а дівчина.
Ти, кумонько, ряба,
Ти кому є кума?
2-а дівчина.
Покумаємось, кумонько,
Покумаємось, голубонько,
Щоб ми з тобою не сварились. (Цілуються через віночок і вішають його на березі).
Хлопці. А тепер потрібно визначити старшу куму. Хай усі дівчата зв'яжуть свої хустки та й підкинуть угору. Чия хустка підніметься вище — та і буде старшою.
Визначають старшу куму. Дівчата перемовляються і виходять зі сцени (по зелень).
Хлопці.
— А тепер, нашим дівчатам доведеться виконувати ще одну дуже важливу святкову місію.
— Зачекай. А чи не забагато обов'язків для дівчат? Може, щось і хлопці взяли б на свої плечі?
— Звичаїв не знаєш? Свято у нас яке? Зелене. Вся природа квітує, аж дзвенить. І якщо порівнювати її з кимось, то тідмш з молодою та гарною дівчиною. Зрозумів?
— Зрозумів. Отже, старшій кумі водити «куста».
— Оце гарної Водити куста або тополю — то дуже добре і вигідно. Ми маємо можливість заробити щедрих дарунків до святкового столу!
— Та годі вам. Он дівчата вже зелень несуть. Виходять дівчата із зеленими гілочками. Старшу куму прикрашають зеленню і співають:
Проводжаєм куста під гей зелененький,
Зустріне нас да котк молоденький.
Стане нас да дороги питати,
А ми, молоді, да шумілі одказати.
Сказала б йому: да під гай зелененький,
Та шкода буде, що козак молоденький.
Сказала б йому: з мосту та в воду,
Да жаль буде, що козацького роду.
Сказала б йому, що під калинові мости,
Да жаль буде, що до матінки в гості.
Хлопці. Дозвольте куста поводити. (Звертаються до залу).Привела куста Та й із зеленого клону. Дай нам, пане, Хоть по золотому. (Виконують піано).
Дівонька коло гаю ходила.
Дівонька та йв гаю заблудила.
Виведь, виведь, козаче, із гаю.
Рад би я вивів, да не знаю краю.
Дівонька, да учини свою валю,
Да походи хоч годину за мною.
Краще я буду да блудити
Не на те мене мати вродила,
Щоб козаку свою волю вчинила.
Да не на те мене мати годувала,
Щоб я по хаті всяке діло знала.

Дівчата.
Зацвіла в городі рожа.
В нашім дворі наша пані хороша,
Не пошкодує нашому кусту гроша.
Просим пані наш куст одарити,
А свій дім звеселити.
Отримують подарунок із залу.

Хлопці.
Присвятая Трійця-Богородиця,
Посію жито, да нехай зародиться,
Посію жито і ярую пшеницю,.
Зароди, Боже, всякую пашницю.
Дівчата.
А тепер пора і додому! СВЯТКОВИЙ СТІЛ готувати. (Ставлять стіл ближче, розстеляють скатерть, ставлять їжу).
Дівчата.
Гарно співали, хазяїв віншували,
Жодної оселі в селі не минали/ (Найменший хлопець бере пироги і несе під тин).
Дівчата. А куди ж то ти, парубче, добро розносиш?
Хлопці- Я не розношу, а дбаю про вашу безпеку. В четвер по Трійці буде навський Великдень. От я і задобрюю русалок, щоб вони нікого із дівчат не залоскотали.
(Всі підходять ближче).
Дівчата. Даремно турбуєшся. Не так просто нас залоскотати. Ми знаємо, що в четвер не можна працювати біля землі і на випадок зустрічі з русалкою у нас є зілля: полин і часник.
Хлопці. Дівчата, тихо Чуєте — десь поруч шепочуться русалки. Чи не боїтеся зустрічі з ними?
Дівчата. А чого б нам та й боятися?
Ой, виглянь срібний місяцю,
Із-за хмароньки,
Бо повинна вийти з води
Сестра русалонька.
Розпрощалась вона зі світом,
моя мила,
А сьогодні повинна вийти,
Бо зелена неділя.
Хлопці. Дівчата, хлопці! Дивіться! На березі русалки гойдаються! Будьте обережні.
(Дівчата вішають на березі стрічки, хустини і співають).
Сиділа русалка на білій березі, Просила русалка дівочок сорочки:
Дівочки-сестрички,
Дайте мені сорочки
Хоч не біленької,
Аби тоненької.
(Від руху ГІЛОК дівчата розбігаються двоє дівчат залишаються за березою в полоні русалок). Звучить голос невидимих русалок:
Ой ти дівко-семилітко,
Одгадаєш сім загадок,
Одгадаєш — моя будеш,
Не одгадаєш — чужа будеш:
А що грає — голос має?
А що плаче — сліз не має,
А що біжить без припону,
А що світить в ясну пору,
А що в'ється круг деревця,
А що горить без полум'я,
А що росте без кореня ?
Співають дівчата.
— Хіба-би я не дівчина
Щоб я того не згадала:
Скрипка грає — голос має,
Сокіл плаче — сліз не має,
Вода біжить без припону,
Місяць світить в ясну пору,
А хміль в'ється круг деревця,
Сонце світить без полум'я,
Камінь росте без коріння.
Дівчата. Дівчата, давайте часник та полин. (Дістають Часник і полин, по команді викрикують):
Часник та полин!
Згинь та покинь!
Далекий голос русалки:
— Якби нам не часник,
Полин та холодна м 'ята,
Тут би була для вас хата.
Дівчата виходять. Підходять хлопці, радісно вітають:
— Молодці, дівчата! Нічого не бояться!
— А скільки знають! Я б не відгадав би скільки складних загадок!
— Дівчата! А чи не пора вам віночки на воду пускати?
(Дівчата підходять, знімають з голови віночки. Хлопці стають позаду).
— Зів'ялі вінки треба пускати на воду: як попливе —щастя, а потоне — біда.
(Пускають віночки).
— Дівчата, а що вам говорять ваші вінки? На щастя показують чи на біду?
— Хіба ж можуть показувати на біду такі чудові віночки та ще й у таке прекрасне свято?
— Звичайно, віночки віщують нам тільки радість! (Кланяються і виходять під музику «Попід мостом...»).