багато цікавої інформації про м.Сокаль та Сокальщину можна прочитати,
завітавши на сторінку
Контакти
«Я для тебе горів і співав, український народе»
60 років від дня народження В.Івасюка
Сценарій уклала Халупник С.Г. заввідділом обслуговування Сокальської ЦРБ
Розпочинаємо аккордами з пісні «Червона Рута» або піснею
Червону руту не шукайте,
і ніжних пелюсток-вогнів.
В лісах даремно не блукайте,-
ніхто цю квітку не зустрів.
Це символ мрійника-поета,
вогонь душі, вогонь митця,
Що враз згорів, немов комета…
(Коротке зоряне життя!)
Чурвону Руту не шукайте,
бо Вам забракне вечорів.
Навік ім’я запам’ятайте
Того, хто в творчості згорів.
Добрий день, шановні читачі!
Сьогоднішня наша розповідь про Володимира Івасюка – поета, виконавця, композитора і його музику, бо вони живуть серед нас.
2009 рік Львівська обласна рада проголосила роком пам’яті видатного композитора Володимира Івасюка.
Адже цього року мало би виповнитися 60 років від дня його народження та 30 років з дня трагічної смерті.
«Червону Руту» співав увесь світ. Можливо в ту мить, коли у Брюховицькому лісі, що на околиці Львова згасало його життя, ця незбагненна пісня також звучала в радіо – чи телепередачі, у кав’ярні чи ресторані, в сільській хатині чи міському парку…
У день поховання митця на Личаківському кладовищі мелодія «Червоної Рути» завмерла… Як завмерли у місті Лева трамваї та тролейбуси, як завмерло умите сльозами багатотисячне братство, що вийшло проводжати композитора в останню путь.
Помирає скрипаль,
а до рук його тулиться скрипка.
дотикається рук,
та німують скорботно вони.
Мов не бачить ніхто,
Що смичок перетруджений випав
І що журиться скрипка
В чотири печальних струни.
Дайте голосу їй,
бо вона – і дружина, й родина,
Все,
Що втратив скрипаль,
І все те,
Що здобув у житті,
бо витає над ним
його співу пора лебедина,
А без нього не міг,
І в найтяжчій своїй самоті.
Дайте голосу їй…
Хай залишиться
Музики диво,
Може легшою буде
Остання печаль.
Він прийшов із першими підсніжниками, відлигою, іскристим сонцем.
Народився В.Івасюк 4 березня 1949 р. у м.Кіцмані Чернівецької області в сім’ї учителів. Змалку опановував гру на скрипці, а у 1960 р. батько купив йому рояль, на якому і були написані перші твори і майбутні хіти. В 1964 р. Володимир у школі створив вокально-інструментальний ансамбль «Буковина» і написав першу пісню «Колискова». Ще з ранніх років навколо нього гуртувались кращі співаки.
Софія Ротару – чи не найсвітліша сторінка в житті композитора Володимра Івасюка. Минуть роки, і батько Володі – письменник Михайло Григорович, підсумовуючи пережите, напише: «В устах Софії Ротару твори Володі, сповнені людяності, задушевності, драматизму і геть чисто позбавлені сентиментальності, стають дивом, яке ми називаєм гарним словом – «мистецтво».
Навесні зійшла його зоря
І світилась ніжно, як калина.
Зіркою злітала до Дніпра
Пісня українська, солов’їна.
Піснею не вихолов ще світ, -
Не здолати змію лет орлиний.
Не завіяв мелодій ніжний цвіт,
Пісні гомин – легіт журавлиний.
І хоча пройшли уже роки,
Як наклав на тебе Каїн пута,
Та живим лишився навіки
Вічний квіт – твоя Червона Рута.
Влітку 1972 р. Володимиру запропонували перевестися до Львівського медичного інституту, що давало йому змогу вступити до Львівської консерваторії ім. М.Лисенка. Він з радістю пристає на цю пропозицію. Вже через рік закінчує медінститут, вступає до аспірантури і одночасно його зараховують до консерваторії на композиторське відділення. І пише пісні.
Їх підхоплює увесь світ – їх виконували польські, чеські, грузинські, японські ансамблі. Стало зрозуміло: народилася новітня українська естрада Європейського рівня.
пісня
Запроси мене у сни твої
Хоч на мить, та запроси.
Запроси мене у сни свої,
Тугу в серці погаси…
Запроси мене у сни свої,
В ті, що досі не збулись,
Запроси мене у сни свої,
В ті, що збудуться колись…
«Запроси мене у сни свої» - це назва однієї з найкращих пісень незабутнього Володимира Івасюка, що була скомпонована на вірші поета Богдана Стельмаха.
А сьогодні – це ще й назва нової книжки Б. Стельмаха, яку я представляю Вашій увазі.
Тут вміщено авторські спогади про композитора, вірші, присвячені його пам’яті та створені спільно пісні, багато світлин.
Поет згадує: (із книги ст. 19 – 22)
Поети Сокальщини також присвячують свої твори світлій пам’яті Володимира Івасюка. Наприклад у збірці Володимира Полянчука «Танець каріатид» є вірш присвячений пам’яті Володимира Івасюка:
- Ой мамо, ой мамо, що то за причина:
Стали чогось мальви рано обсихати.
- То мабуть, від того, що гаряча днина,
Не журися, доню, - тихо мовить мати.
- Ой мамо, ой мамо, серце біду чує,
Бо чогось так ниє страшно цілий день.
І друга скрипка вже не жартує,
І перша грає сумних пісень.
Мовби струни трісли…Стало тихо-тихо,
Ніби я почула тихий братів клич.
Ой мамо рідненька, то напевно лихо,
Бо луна несеться десь з-під Брюхович.
Навкруг соловейки весну вихваляють,
Рідний край дивує співом чарівним,
Лиш один забитий в Брюховицькім гаю
І вся Україна тужить вже за ним.
Катові набридли співи солов’їні,
Катові ніколи не здригне рука.
В траурі застигли очі України:
Не почуєм пісні вже Івасюка.
Ще одного сина мати не діждалась,
Ще одного брата втратили і ми.
Щоб червона рута нам не обсихала,
Біля водограю вмиємось слізьми.
- Цікавим є спогад про Івасюка побратима, народного артиста України Назарія Яремчука: «Композитор і поет Володимир Івасюк володів чудовим за тембром і красотою голосом, який і окрилив «Червону руту» з підмостків Чернівецької студії телебачення. Цей варіант і слід вважати оригіналом. Наше виконання просто відоме широкому загалу слухачів… Ніби непомітно, але впевнено й дужо сходила його зоря. Шкода лише, що вона була серпневою, короткочасною на життєдайне світло. Однак на небосхилі творчості залишила вона незгасний світ. Зоря ця горіла тільки для людей.»
Такі, як Володимир Івасюк народжуються раз на століття, спалахують зорею та відходять від нас ще зовсім молодими. Згадаймо разом зним і Василя Симоненка, і Ігоря Білозіра, які любили Україну, любили правду…
За таке коротке життя Івасюк встиг зробити чимало. Його творча спадщина налічує майже 150 пісень, камерні твори, симфонічні сюїти, музику до театральних спектаклів…
Залишилось багато його картин, портретів, автопортретів. А ще Володимир майстерно володів кінокамерою.
Та успіх композитора сприйняли не всі. Як кожна дійсно талановита людина, він мав чимало заздрісників і недоброзичливців, які славу Івасюкових пісень намагалися затьмарити скаргами й доносами.
Та час і Бог усе розставили на свої місця. Уже посмертно Володимира Івасюка відзначено найвищою нагородою нашої держави – премією імені Тараса Шевченка. Пісня «Червона рута» дала назву національному фестивалю молодіжної пісні, котрий живе вже двадцять років.
Ціла когорта українських композиторів-піснярів – народжені під зорею Івасюкової музики. Його пісня лірична, легконаспівана, романтична. Тож хай вона завжди буде поміж нас!
То не день затьмився, то не сон приснився,
Не міраж явився, не здалось мені!
Журавель у небі від ключа відбився,
Повернув у вирій – навесні.
Повернув у вирій, крильми розгортає
Зорі дзвінкохорі в темних небесах
Хоч ніхто не бачив, але кожен знає,
Де проліт його прощальний шлях.
А за ним у тузі без упину линуть
Всі його балади, всі його пісні –
Про Червону руту, про синів, що гинуть
На війні та в маминому сні.
І цвітуть по ньому лози над водою,
І цвіте по ньому жито на землі,
Та погодься, пісне, - жаль, коли з весною
В вирій відлітають журавлі.
Уклінно просимо, при використанні матеріалів в своїх роботах, а тим більше при розміщенні на своїх веб-ресурсах, робити посилання на www.library.sokal.lviv.ua. Сайт захищений Законом України "Про авторське право".
